До тих пір, доки молодь з молоком матері та від старшини буде всотувати несприйняття зверхності над собою і в собі, в Роду, до тих пір рій Родів скупи Вкраїнської буде взмозі захистити мазкою братчіковою землю свою на користь свою.

Збережемо край свій Звичаєм, один-одного – обичаєм.

 

Детальніше ...
  1. Не гідно дивитись мирно на те, що вої в геру.
  2. На зверхність – зверх – зверхність.
  3. Не шукай бою, він сам тебе знайде.
  4. Б’є не сильний, а сміливий.
  5. Повагу – ділом восьмирічним і несхибним.
  6. Слову навчити не можна, воно повинно погукати тебе.
Детальніше ...

Записаний у нащадка чорноморських козаків Л.П. Безклубого, (цей переказ є його родовим переказом);

Колись в сиву давнину народив БАТЬКО КОЛО з МАТІР’Ю ДАЖ-ЗЕМЛЕЮ ГРОЗОВОЮ під час днини, грози люд вкраїнський опалені дерева та й дав їм землю з півночі на опівдень до моря та з заходу на схід до Дунаю до Дніпра, Дону та й заповів їм не ходити за ту землю та не оддавати, а щоб сильні були пов’язав СЛОВОМ:

Детальніше ...

Козак – лицар духу і честі, охоронець рідної землі, історичної пам’яті народу і національної культури. Все навколо його, всьому він дає лад і оберег. Мрія козака – показачити всю Україну, щоб горіла земля під ногами тих, хто зазіхне на її волю.

Бог і Україна! Воля і честь! Без волі і честі
щастя не буває, без волі і честі життя не життя.
Воля світ береже, неволя в яму веде.
Знехтуєш Бога і волю – сам рабом станеш.

Детальніше ...

Дивний період розвитку переживає наша цивілізація у час, коли друге тисячоліття від Різдва Христового ось-ось поверне на третє. Вражає повсякчасне поєднання здобутків науки і техніки, що змінюють навколишній світ, із патріархальними звичаями та віруваннями, духовними пошуками людини, що дедалі частіше серед виру та гомону байдужого натовпу лишається сам на сам із своїми бідами та клопотами, із особистими тривогами та радощами. Від самотності тієї починає людина шукати Бога у тій чи іншій релігії, у давній чи новій філософській течії, у проповідях новоявленого учителя, а ще часом у самому собі, у витоках глибинах свого роду-племені (коли зберігся, звісно, той рід-плем’я). І часом саме оті родові витоки виявляються такої чистоти і міцності, що проглядаються у них традиції не вузько сімейні, а традиції цілого народу, який зберіг у надрах генетичної підсвідомості в первісному вигляді те найголовніше, що вирізняє його зпоміж інших народів, що складає основу його національного характеру, його духовної суті. 

Детальніше ...

Мистецтво спаса притаманне не тільки чоловікам. Якщо умовно поділити цю науку на три ступені, то першою і другою більш володіли жінки. У бою і після боя, першу допомогу пораненим робили, звичайно, козаки один одному, але коли посіченого, колотого, стріляного чоловіка, сина, чи онука, ледве живого, привозили додому то до тями його приводили жінки-бабусі, матері, дружини, сестри, наречені. Вони витягали з його тіла залізо, баранячими кишками зашивали йому м’язи та шкіру, правили та зрощували биті, поламані та порубані кістки, розминали (тобто робили масажі)кволе, поневічене тіло, вчили тримати ложку вруці, вчили ходити, і коли козак піднімався і знову вчився володіти пикою, шаблею, келепом (бойовий молоток) та булавою, то на тренувальний герць з ним ставали наречені, сестри, дружини, матері і навіть бабусі. 

Детальніше ...
Скачать шаблон joomla 3.4.x.